Мружить хитро оченята
Внуча моє миле,
І від того за спиною,
Ніби в мене крила.
І хода стає легкою,
Як іду до внука,
І душа від щастя мліє,
Як беру на руки.
Як його я пригортаю
До свого серденька,
То літа ніби тікають, -
Стаю і я маленька.
І не віриться мені,
Що літа минають.
Ці щасливі оченята
Старість відганяють.
2009р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402944
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2013
автор: Надія Таршин