Мій тато встиг мені сказати,
Коли ще молодим вмирав:
-Живи, працюй, і будеш мати!
Такі три заповіді дав.
І ті слова наказом стали.
В пустелі крапельки води
Мене завжди оберігали,
Від бруду, заздрощів, біди.
Хоча давно вже сам я тато,
І навіть внуків також маю,
Працюю досі я завзято.
Наказ батьківський памятаю.
І при нагоді, залюбки
Мов вірш напамять декламую,
Батьків послання-рушники
Від серця щирого дарую.
І ті слова, неначе квіти,
Приємно дарувати просто:
-Живіть! Працюйте! Майте діти!
Завжди виходить гарним тостом!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402837
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2013
автор: Ukraine55