Виставка мертвих людей, аукціон,
Це ще не божий промисел і не господній,
Я за ідею життя йду на поклон,
Очі ще теплі, та погляди стали холодні.
Зараз, сьогодні тепер настає просто час,
Мить як хвилина, але і вона мить,
Кожен буде наступним, кращим із вас,
Добре якщо йому потім поталанить.
П’яних п’янить і такі тільки мовчать,
Їм не потрібно багато, вони невільні,
Голосно лише коли боляче кричать,
Ну і багаті чорним, а білим бідні.
Гідність, іще багато різних чеснот,
Крутиться наша Земля, вона ж мати,
Оберти ріжуть душі бездушні, поворот,
Люди німі стали, не говорять хватить.
Знати б де сіна копиця, я на неї стрибну,
Ми як ті вівці, а пастухи із косою,
Боже вбиваємо і народжуємо сатану,
Дітям згарище залишаємо, за спиною.
20.02.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402657
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2013
автор: КРІПАКОС