Мертва тиша вдивляється в ніч,
І тіні минулого танцюють в уяві
Час зробив персонажем мене силоміць,
У своїй незакінченій драмі.
Хтось написав сценарій на свій лад,
Керуючись інстинками природи,
Як я лечу в життєвий водоспад,
В той час,як інші йдуть красиво по дорозі.
У хвилі перешкод романтика іде на дно,
І запах болю викорінює старі страхи
Моє життя-сюжет із чорно-білого кіно
Заплутаний у сутінках весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402545
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2013
автор: Злата Наркевич