Тягни НЕ-БО на СЕ-БЕ!!!
І штовхай знов - від краю!
Серденьком поміж ребер,
як дитину цей світ гойдаю.
Надто палко колись обійме...
світ довкола, як тінь зімкнеться,-
тоді в тишу велику зійде
ритм скаженого серця.
Але зараз: НЕ-БО на СЕ-БЕ!
І - від себе, як на качелях.
Як звучатиме прісно Веббер
у розірваних небом стелях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402511
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2013
автор: Маріанна Вдовиковська