Бажаю я жити, де й друзі є поряд,
Бажаю сміливою бути, адже
Дарована скромність зорею чи Богом,
Зорею вечірньою... Знаю лише.
Зоря вечора завжди горіть буде,
Почується зграя птахів журавлів.
Покличу я землю як раєм, відчуте
У полум’ї диво, яке сотворив.
Палаєш ти, душе! Палаєш яскраво!
Закоханим стало щоб жарко в цей час.
Душею зігрієш, теплом ніжно бавиш,
Чи «срібними» віршами – віршами чар?
Немов ланцюжок що прикрашує душу,
Але не кажи, не кажи їй: мовчать.
Адже я у віршах скажу і зворушу
Більш краще, ніж рік або два. У очах
Є докір? Як дивишся любляче, навіть
Запитуєш серцем, священно-живим.
А небо вирує в палкім океані,
Як серце дарує цей зоряний вірш...
17.11.2021 / 11.12.2025. 17:03.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402193
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2013
автор: VitaLina