Ти зробила з душі моєї пластівці?
Мені ж казали, та все одно висів на нитці.
Канатоходець тут лиш блиск щастя у вісні,
П’яний наркоман таскає відра та гантелі.
Чому один на палубі? Де всі матроси?
Порозбігались… Ви ж є люди та не оси.
Волосся, шкіра, душа, тіло та кістки,
В гармонії немов собаки і голодні блохи
P.S.
Дякую Вам, Ви дала мені творчу Ікібану,
Ще передам привіт з синього екрану!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402063
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2013
автор: Tagbir