Людське життя - неначе нитка.
Лише встигаєш розмотати.
Закінчилась котушка швидко.
Чи можеш нитку обірвати.
Обрив, і все летить униз.
Надії, задуми, кохання.
Запив, замучився чи скис,
Зайшов в нудьгу, терпиш страждання.
Та коли воля в вас стальна,
І розум, серце переможе,
Вам, не страшна тоді біда -
Рука зв'язати нитку зможе.
Рука надійна, надміцна,
Рука, що за життя вхопилась...
Тягар весь втримає, одна.
Хоча їй важко, і втомилась.
Отак ось і в людей бува:
Один зійшов зовсім на (нитку).
І обірвалася вона.
Пішов з життя він дуже швидко.
А інший має в житті ціль,
Ховає в серці смуток, біль,
Не хоче зникнуть в небуття,
Бо головне - це є життя!
Хто знає, як воно складеться?
Коли ж та нитка обірветься?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401950
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.02.2013
автор: Ukraine55