Ти примушувала битись серце,
Холодне наче лід.
Заставляла жити мене.
О Боже!Мій заборонений плід.
Ти віяла теплом,
В холодну зиму.
Але надихався тобою,
Немов чадного диму.
Я жив в раю,
Коли розмовляв з тобою.
При тобі ніколи я не був,
Самим собою.
Постійно прикидався,
Добрим, милим, чарівним.
Але якби цього не хотів,
Я не був таким.
Я мріяв із дитинства,
Знайти незвідані світи.
Але влюбивсь у тебе,
І за тобой мушу іти.
Я залежу від тебе,
Я став раб.
Ти осліпила мене,
І став немов дурак.
І може ми не будем разом,
Нас розєднають віки.
Но по вінця заповнені будуть,
Спогадів наших роки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401937
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2013
автор: 333