Копія у відтінках сірого.
На наступній зупинці виходити,
Імпульси рухають твоє тіло,
Факт константують життя і подиху.
А у середині –
В мікросвіті,
Діагностують – що все схолонуло.
Кристали інію на повіках,
Вже заснували свої колонії.
На повороті ти озирнешся,
В радіусі свого бачення схопиш -
Лінію шиї, й гірку ессенцію,
Запаху-згадки тієї ночі.
І на подушці
І на підлозі
В кабіні ліфту
Й на власних пальцях
Він говорив тобі,
Що так булО
Що так все мало, вцілому, скластися.
Скласлося,
Сталося,
Самовільно.
В рамках сучасності, незалежності.
Мускусно-гірко лиш пахли стіни,
А її обрис не мав вже твердості.
І ти подумав, що так хотів би,
Може, як примху, чи забаганку –
Знову побачити її в фарбах,
Раптом знайти її поруч зранку.
І ще хоч щось в світі відчувати,
Щоб хоч на мить, щоб хоча б боліло.
Оригінал вже не відшукати,
Копія ж завжди в відтінках сірого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401741
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2013
автор: NNNP