Сьогодні знов дзвонила зранку
Почути рідні голоси.
Я - українська емігрантка.
І в цих словах - присмак сльози.
До болю серце защеміло :
Я так люблю мій рідний край!
Так, ось яка ти ностальгія...
Залиш мене. Передих дай.
На Україні, в рідній хаті,
Нема мене вже майже рік.
Не жити в ній, а виживати,
Правитель наш народ прирік!
"Хто виїджає - всі коханки!" -
І в цих словах - правди нема!
Як нам живеться, емігранткам,
Лише Господь єдиний зна.
Ну що ж сказати наостанку,
Щоб думка ця до всіх дійшла.
Я - українська ПОЛОНЯНКА!
Я не з добра в полон пішла!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401412
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2013
автор: НАСТУРЦІЯ