Пам`ятаю брата Валентина,
Вдвох по абрикоси ми ходили,
В час післявоєнний йшли ми босі,
Ще була роса простоволоса.
Менший він від мене на два роки,
Та вже спить у ямі він глибокій,
А мене залишив на дозвіллі,
Щоб збирав я абрикоси стиглі.
Щоб життя у Сулимівськім роді,
Я продовжив, живши на свободі.
Залишив він в місті журавлинім
І журавку, й журавлят в хатині,
Що живуть і вже онуків мають,
Тільки ще до нас не прилітають.
Ми ж старі - так якось повелося,
Їхати б далеко довелося,
А у ночі темні, ночі сині,
Сниться рідний брат мені понині.
І що діти ми, і в літо босе -
Разом ідемо по абрикоси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401401
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2013
автор: Анатолій Сулим