І бреше ніч,що ти іще прийдеш,
І витирає зіроньками сльози.
А ти мені лиш біль один несеш,
І в душу мені кидаєш морози.
А я стою,тримаючи в руці
Саму надію стару,босу,голу.
Цілую тебе завжди у душі,
Лікуючи любов до тебе хвору.
І на могилу квіти ій несу,
І коплю яму своіми сльозами.
Навіть мертвою досі я живу,
Торкаючись до споминів словами.
І насадила ій лілей живих,
Ти навіть пам'ять витоптав словами.
Не зрозумієш,бо таких чужих
Як ми немає в світі вже роками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401394
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2013
автор: Відочка Вансель