Іще один день, іще одна ніч
у грудях то солотко то не дуже.
То горить то вітер задуває піч,
та це в собі лишати мусиш.
Дивитись і прошати...
Кохати та жаліти...
Міняти та вбивати,
в ревнощах кипіти.
Це все зажована пластина що стоїть в душі
то голосом колонки рве, то стрягне в тиші
а інколи одна хвилина змінить все в житті
були у двох добре, та срок придатності твій вийшов.
І незалежить те, що було вже нема
лиш переверне доля іншу сторінку
залишатся ті ще незказані слова
що плетуть узорами біло-чорні відтінки!
Це все не можна пояснити
у кожного складаєтся схоже, та не так
розбитих почуттів на дорозі тануть крихти
де поряд "Немає дороги" вріс тепер знак!
Тут вибір хоч чи ні!
Упасти тугою вбиватись
комусь пролити сльози ті гіркі...
Чи добиватись знову й нездаватись!
Не помічаючи нікого то перед собою
минулим жити та себе міняти,
миттєвостю отою золотою,
бути вірним тим солдатом!
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401269
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2013
автор: Капітошкове серце