Я люблю тебе незаслужено,
Просто так – наче із відчаю,
І не те, що до цього я змушений,
Не сприймаю тебе колишньою…
Я люблю тебе всупереч гордості,
Долі, пліток і спогадів,
Відчуваючи страх непритомності
Крізь нещирі твої сірі погляди…
Я люблю тебе ще до весни,
Чи, напевно, скоріше до літа,
Я втомився самотньо йти,
Дарувати надії квіти…
Я люблю тебе просто так,
Незаслужено, справді щиро,
Та час все загоїть однак,
І віддячить мені новим дивом…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401234
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин