Болять в мені перони і вокзали
І стук коліс порізав душу на шматки.
Дорога в нікуди…Багато це, чи мало…
А може пішки краще мандрувать таки?
Болять мені дороги із стежками,
Бо синє небо душу залило дощем,
Безжально блискавка спалила міст між нами,
Не визбирать думок розбитих нею вщент.
Несе ріка до берега крутого,
А сил лишилося на човен і причал.
Пливу вперед і мовчки я прошу у Бога
Доріг, де більше не зустрінеться печаль
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401105
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2013
автор: Тамара Васильєва