Ангел двері не закрив у небо,
І тому всі Ангели літали.
І тому не сумно вже без тебе,
Бо вони мене поцілували.
Дарували казку і чекання,
Хмари всі у дощ вже розгойдали.
Навіть каву готували зрання,
В тебе закохатися благали.
Як я можу Ангелам відмовить?
Це таке його щире прохання.
Ходить Ангел,неймовірне творить,
І виконує усі бажання.
Ангел двері в небо відкриває,
І весні поклав у торбу квіти.
І мені кохання він бажає,
Щоб з тобою лиш його зустріти.
Хмари усі в дощ вже розгойдали,
І на них всі Ангели купались.
Жаль,що їм під облік видавали
Стріли,що вони в душу пускали.
А маленьке плаче Янголятко ,
Бо сьогодні знову помилилось.
Ще таке малесеньке дитятко,
А в житті вже стільки натрудилось.
Так хотіло стріли запустити,
Та торбинка в нього вже спустіла.
І не знає бідне,що робити,
І сидить на хмарочці без діла.
Потім мені вірші знову пише,
Я із задоволенням читаю.
А воно хмариночки колише,
Відпочити я його благаю.
І таке волося золотисте,
Наче хтось крутив його зірками.
І стрілу останню ненавмисно
Янголятко кинуло між нами.
І тому я в тебе закохалась,
Бо цей Янгол ще такий маленький.
Я із ним на хмарочці гойдалась,
А ти став мені такий рідненький.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401050
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2013
автор: Відочка Вансель