Кохання і любов,
Яка це,ніжнісь...
Кохання,це вогонь.
Любов,це вірність.
Кохання,це лиш двоє,
Два почуття.
Кохання невмируще,
Це знаю точно я.
Ніхто у цілім світі,
НЕЗНАЄ...
Що таке кохання?..
Одні говорять-щастя,
А другі,що страждання.
Але кохання,це щось?..
Що б правильно сказати...
Потрібно раз єдиний
Самому по кохати...
А от любов буває!
До старших,до Батьківщини.
До друга або сестри,
До брата,чи малої дитини...
Любов ця до кожного різна.
Та бути повинна така!..
Не фальшива,не так собі,а ніжна
І дуже,дуже палка.
Я вам пригадаю вчинок,
Що стався під час війни.
Про одну непоказну людину.
Про це мабуть чули ви.
Це було в сороктретім грізнім.
На одному з псковських полів.
Фашиський дзот неприступний
Вогонь по бійцях наших вів.
І коли Олександр Матросов
Грудьми амбразуру закрив.
Він мабуть не думав про себе,
Він дуже Вітчизну любив.
Я вчинок навів для того...
Що б памятали тих,хто пішов в небуття.
Людей, що любили вірно і ніжно.
Та за Вітчизну,віддавали життя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401020
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2013
автор: Ukraine55