Не мали ми зверху нікого
Лиш воля, та вітер і дим,
І плуг, і коня бойового
Вважали ми щастям своїм.
Хотів би хто нас приборкать,
Чи волю свою навязати -
Листом могли відсіч ми дать*,
І вдарити дружно в гармати.
І всяк, хто рятунку шукав,
Хто гніт не мав сили терпіти-
На Січ Запорізьку тікав,
Щоб збитники стали тремтіти.
В такому котлі і варились
Борщі української долі,
І в кожному серці гніздились
Засади і лицарства й волі.
Тому ми тепер такі вперті,
Та добрі, і щирі, й веселі,
І предки за нами з портретів
Пильнують по наших оселях!
* лист турецькому султану
12.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400998
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.02.2013
автор: Микола Серпень