Оксані Тацієнко з повагою….
Ми солдати одного полку,
Діти тієї ж весни,
Ми навчились мовчати вовком,
Коли нам кажуть услід: «Прости»…
Ми герої споріднених міфів,
Персонажі одних віршів,
Захоплені вітром надії,
Запроторені відсутністю слів…
Ми кореспонденти останніх ідей,
Гімназисти нашої школи…
По нашим венам тече геністейн,
Як виклик всьому, що ніколи…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400955
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин