Йшов комар подорозі
по ведмячі берлозі,
та побачив кліпс
впав. Проснувся. І одразу гіпс.
Застряг на тижні два
болить нога і голова!
Чому я? А не інший хтось комар!?...
Ну це вже кошмар!
Як тепер то всидіти без пар (((
Не літати на базар (((
Там без мене пропадуть
з розуму зійдуть!
Хтож буде кусати їх!?
Тих людей нечемних всіх!
Що комар Сергійко?
Чи комариня Надійка?
Ну це вже ні! Ні в якому разі!
От машина та зараза!
Не запитавши взяла й збила
і мені шансів не лишила.
Тепер я як та квочка
буду кричати: - Базар це моя точка!
І всі заклади навчання
не летіть туди, моє прохання.
Я ж запекував оці ділянки
взяв налив горілки склянку.
Тай почав її із смаком пити
гострий ніс точити.
Набухався, взяв він костилі
тай пройшовся по селі.
Його там усі знають
- Попадись мені! Гукають!
А він почав бреніти
присів собі на квіти.
тай на сонечку погрівся
аж зачервонівся.
Як не пощастило! (((((
Краще б то зломали рило! (((
Тоб був вегетеріанцем
а так себе почуваю я авганцем! -)))
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400632
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2013
автор: Капітошкове серце