А вітер довго бавився волосям,
Вплітав стрічками пам'ять в ніч весни.
Неначе все задумане збулося,
І заганяв тебе у моі сни.
І Ангелів вмовляв розповідати
Найкращі ,наймиліші казочки.
А сам збирався в річку пожбурляти
Написані зорею книжечки.
Повиправляв помилки олівцями,
Розфарбував сторіночки дощем.
І висушив ті книжечки зірками,
Бо став якимось справжнім дідусем.
Тримає у долоні тільки ніжність,
І бавиться волосячком моім.
Лягає спати у старечу вічність,
Бажає снів прекрасних Вам усім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400305
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2013
автор: Відочка Вансель