Шевченка вірші мудрі,
Як би на них навчались ми.
Не вдавалиб би примудрих.
А потроху строїли доми.
Тарас ніколи золота не мав,
Заробляв на хліб як міг.
Та все ж вірші він писав.
Пройшов немало він доріг.
Дививсь на рідну Батьківщину,
На панів та крипаків.
Скрізь кричали про свободу,
Коли у пана хлів горів.
Покричали перестали,
Тай у поле.
Із ранку до ночі.
Аж в самого серце коле,
Від поту на обличчі.
Чорніших сажі рук.
Ніхто ніколи немав,
Як Український народ мук.
" Кобзар "усе бачив,
І правду й неправду.
У вірші усе переклав,
Як вільні люди зазнавали кривду.
Від батюшки царя,
Від московського люду.
А дехто не пережив,
Кохання зраду.
І в ці кроваві роки,
Родивсь пророк.
Щоб нам правду донести,
Відкрити історії замок.
А тепер він спочиває з миром,
Вже у вільній землі,
І надіється , що більш небуде
Кровавої плями на Українському тлі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399980
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2013
автор: 333