Стояла,плакала весна
До божевілля.
Навіть холодная весна
Справля весілля.
Заквітчана весна у сум
Плаче щоночі.
Бо іі милий не почув,
Ій не шепоче.
Слова кохання шле не ій,
І не кохає.
Не личить бути знов сумній,
Вона це знає.
І наречею вона
Чужому стала.
Підсніжники біля вікна
В вечір зірвала.
Сама заквітчана в журбу,
Чужа чужому.
Хтось так чекає на весну,
Вона нікому
Не розповість-іі душа
Його не любить.
Стояла дівчина сумна,
Що світом блудить.
В тюльпани квітчана вона
На тім весіллі.
Плакала дівчина-весна
До божевілля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399732
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2013
автор: Відочка Вансель