Я знов у Луцьку.
Неба тихий звук
Мене до себе незбагненно манить.
Зустрів неждано
Таню Яков’юк,
Якої віршами зачитувався й марив.
О Божі дії!
Дякувати як
За зустріч цю – раптову і приємну.
Це наче з неба
довгожданий знак,
Що по шляху іду я недаремно.
І що у вірші
душу я кладу,
І що до Бога часто я звертаюсь,
Що вірний шлях,
яким я зараз йду.
Тому я тут, тому душа співає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399530
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.02.2013
автор: Мірошник Володимир