Якщо не я, то хто іще це зможе?
Якщо не я, то хто це донесе?
Тремтливий ранок знову насторожі,
А вітер спротив кидає в лице.
А я іду, спокійний і величний,
Крізь каламуть, негоду й буревій,
Крізь біль життя великий і одвічний
До тих вершин, що виринають з мрій..
Що шлях і час, коли на серці туга?
Що плин життя, коли нема мети?
І важко йти, коли немає друга,
І в грудях біль, але потрібно йти.
Одвічний страх – в якому світі жити.
Куди іти – туди, а чи сюди.
Та лиш одне я знаю – тре любити,
Бо лиш тоді дійдеш до цілі ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399529
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.02.2013
автор: Мірошник Володимир