Росла верба над річкою, крислата !
Хоч одинока - гілочок мов гай!
Для різних пташок тимчасова хата,
А їх же ,Господи, хоч відбавляй!
Є де сховатись , від дощу й від вітру,
Усіх пригорне, захист для всіх є,
Себе підставить тим стихіям світу,
Не пожаліє гіллячко своє.
Й жилося б пташкам немов би у раю,
Якби не та безжалісня рука ,
Що зрізала вербу й пташки з відчаю
Лиш жалібно кричать із високА !
--------------------------------------------------
Та все мине! Зернятко у землиці,
Вкоріниться і знову проросте,
І знов верба розпустить своє гілля,
Жар-птиця з раю їй щастя принесе!
.
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399490
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2013
автор: горлиця