Всі райдужні веселки кольори
Злилися у криваво-чорну пляму.
Й не вивести її й не відшкрябти…
З комедії-створила власну драму.
Пан Дальтонізм-зіграв зі мною жарт,
Злий жарт!
Без оплесків гучних й овацій.
Всі світлі фарби-кистями змішав
Й розмалював життя,без репетицій.
Й отак живу,мов комікса герой ліричний.
Й відпускаю сумні жарти,
Що й дірочки від бублика не варті.
І сміх не тішить з залу-горенить…
Мелодія фальшивить й ріже слух
Секундами забруднених вібрацій,
Де б кода мала бути-лине вступ,
Забарвлений сплетінням дисонансів.
Без диригента-грає все нутро!
І кожен орган відбиває ритми,
властиві лиш Йому.
Сльозу звело!
Натруджену і змоклую до нитки…
Без парасолі чи дощовика
(мінорно краплі душу омивають)
Стою під градом…
Й вперто визріва в думках моїх слова твої дурманом….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399472
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2013
автор: Христина Рикмас