Малина зблідла. В сумнівах, півсні
Вона під сонну сутінь підібгала
Ще літнє сонце— світле покривало,
Що гріє кущ узимку й навесні.
Кущі гарячі рве і патьорить,
Морозить серпень чорною іскрою,
Що зветься сонцем літом і зимою,
А вереснем у ягодах дрижить.
Мій Вересню ! Не ріж грайливу віть,
З якої трунком лився літній спогад
Про сутінки, про сонце і про Бога,
Що створював усе це мимохідь . . .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399240
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2013
автор: Анатолій Білий