Ви не питайте, люди,
Чом маю щем на серці.
Шмигають дні неспинно
У старому дзеркальці.
Стрічають мене ранки
І я, наче в гримерці.
Життя скидає маски
З лиця погоні в герці.
Й судилище - сама я,
В’язнуть думки в дорогах.
Покута чи надбання -
Душу томить тривога.
А на світанні, в зірці,
Віра в нових чертогах,
Біжить собі назирці,
Хоч, потопає у снігах.
І, хай, що має бути,
Господь те знає - буде.
Теплом торкає груди,
Мож добре щось прибуде.
07.02.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398981
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2013
автор: Валентина Ланевич