Прости мене, мамо, не завжди буваю правою,
Та тільки любима тобою і завше – тобою.
В житті суєтнім мене ночі і дні розпинали,
В кімнаті моїй на вікні зацвіли твої кали…
Прости мене, мамо, не вмію любов показати…
Мабуть, не навчила мене лишніх слів промовляти…
Зажурене наше вікно із тобою у хаті,
Дороги складні у житті нам на клапті порваті.
Прости мене, мамо, не бути й мені молодою,
Літа устелили дорогу і поле журбою.
Я хочу, щоб ти, моя мамо, не знала печалі,
А роки біжать невблаганні… спокійно й зухвало…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398685
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2013
автор: Тамара Васильєва