Тихенько ніч всі роздуми взяла,
І ковдрою закрила босі ноги.
І постелила ніжність,а сама
Лягла собі з далекої дороги.
Гортає мою душу і мовчить,
Їі навчилась книгою читати.
А у самої рученька тремтить,
Не хоче все мені розповідати.
Сторінки лиш гортає рукавом,
Розшитим позолою з зірками.
-Хіба не почитаєш перед сном,
Що буде в мене весняними днями?
А очі в неї синьо-голубі.
Волося перев"язане стрічками,
Що я подарувала навесні-
Підсніжники зривала під ногами.
Вплела їй в коси,дала гребінець,
І розчесала я її волося.
Подарувала щастя олівець,
Щоб у житті їй завжди повелося.
І ходить,і записує слова,
Перекладає мовою кохання.
І кроки перші робить в ній весна,
Бо душу переповнює чекання.
А ти мені підсніжники приніс,
Поцілував.А нічка в мене спала.
А ти її тихесенько за ніс,
Вона в вікно і через мить пропала.
А ти мені зліпив Сніговика,
А він бідненький краплями стікає.
І зовсім відвалилася рука.
Вже про весну Сніговичок той знає.
Скидає небо сніг,що там заснув.
Кидає вітром,трусить рукавами.
Хтось сніг сховав і до весни забув,
Тому його викидує ночами.
Бо вдень весна вже ходить і не спить,
Прийшла і всю роботу вже забрала.
А стара моя зимонька мовчить,
Бо досі ще у мене гостювала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398469
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2013
автор: Відочка Вансель