У космосі не видно зірок.
Але навіщо правди так мало,
Я говорив: відкриваю замок,
Нове на ліжко кидав покривало,
Знаєш, замало одного життя,
Де плаче вічність пустою сльозою,
Дихають тишею всі почуття,
Ниткою зв’язані ми між собою.
Грою в театр, написала рука,
Ноти прості на землі і ніколи,
Слава не буде для мене гірка,
Слово мовчу і воно не говорить.
Море єдине, сліпий океан,
Вітер гойдає розірвані долі,
Я заховаюсь у ніжний туман,
Зірки не видно на небі якої.
5.02.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398442
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2013
автор: КРІПАКОС