Між беріз ялини дикі,
На горбах росте сосна,
А долинами осики
Рожевіють, бо весна.
Інколи вода болотна
Поміж хащами майне.
На корі сльоза холодна
Раптом з’явиться й мине.
На обочині червона
Піщана, легка земля.
Ліс таємний теплим дзвоном
Щось підспівує здаля.
Нас немовби вітром зносить
Між перелісків й левад –
Білорусь зеленокоса
Мимо вікон проплива.
В селах тут хатки, як дачі
Неяскраві і сумні,
Тільки люди тут добрячі,
Роботящі і німі.
Скоро Мінськ – там пересадка
Й шлях до рідного села,
Та до серця нова кладка
З Білорусії лягла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398340
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.02.2013
автор: Мірошник Володимир