У білім простирадлі небеса.
Летить на землю мокрий сніг і тане.
Завмерлий ліс немовби у сметані
І шерхіт листя в білому згаса.
І я в снігу, як привид у імлі,
Немов лечу у білому серпанку,
Хоча сліди й лишаю на землі,
Але й вони зникають на світанку.
Весь бруд щезає, мовби й не було,
І чистота заповнює простори.
Вже по снігу ковзаються підбори,
А сонце мабуть зовсім не зійшло.
Прийшов зими, очікуваний знак.
І не тому що холоду хотілось,
А просто небо подарує милість
І за зимою буде знов весна.
А зараз сніг, очікуваний сніг.
Так довго ми твого приходу ждали,
Сніжинки падають на руки ніби жала,
І хрускіт снігу чути, ніби сміх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398211
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.02.2013
автор: Мірошник Володимир