Стелила ніч постіль зі снігу,
Купались зорі в білім молоці.
Місяць глядів з-за пліч у книгу,
Горнув сторінки, гладив по щоці.
Підкрався сон, стулив повіки,
Й поніс мене безвільну в вишину.
Не знаю, вітер взявся звідки
Та міцно підхопив. Молю, прошу:
Я не твоя, ти чуєш, вітре,
Неси мене, де милого вікно.
Легеньким шерехом привітне,
Скажу, як сильно кохаю його.
03.02.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2013
автор: Валентина Ланевич