Він ввірвався, як звір ненаситний
І почав цілувати вуста.
Йому страшно: життям жорстоко побитий
І все, що залИшилось – це лиш душа.
І щасливий й нещасний одразу,
Він так щиро кохав їх обох
Та лиш розум був проти відразу,
Бо він знав, що не будемо вдвох,
Хоча він не може бути без мене,
Та й зі мною не зможе теж.
Він казав, щоб жила я для себе
І кохала його без меж.
Я кохала його усім серцем до болю,
Я чекала його кожен день, кожну ніч,
Я кричала, що не здамся так просто без бою,
А він не ішов, і не знала я в чому річ.
Його більше не було, він не приходив,
Він вже не кохав, він більш не брехав,
Він з кожним днем все далі відходив.
Він не хотів, але він відпускав…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397966
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2013
автор: Кучерява