…

У  твоїх  очах  я  бачу  відзеркалення  свого  життя
у  них  заховалось  п*янке  божевілля  бунту
А  ти  сам  -  незримий  скарб  нескоримих  принад,
і  я  з  тих,  що  жадають  цього  гіркого  трунку.

Так  незвично  було  помічати
зніяковіння  й  незграбність  у  твої  рухах
погляд  втечі  від  моїх  очей
і  водночас  безжальний  спротив.

Й  я  і  зараз  не  знаю,  що  відчуваю,  
але  те,  що  твій  погляд  краде  мій  спокій,
і  підсилює  гіркоту  нерішучості  твого  бунту,
доказ  наявності  хоч  якихось  почуттів.

І  не  зважаючи  на  те,  що  в  хвилини  слабкості
сльози  котяться  по  моїй  щоці
я  збираю  залишки  своєї  гордості
і  із  спротивом  йду  повз  твої  пастки.

І  як  чесно,  так  жаль,  що  не  вмію  коритись  слабкостям...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397953
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2013
автор: Незрозуміла