Треба вірити трохи, хоч трохи у все несказанне.
Бо чекання, по суті, вбиває хіба що слабких.
Моє щастя тремтливе і, знаєш, мабуть, філігранне.
Воно просто живе і тікає від всіх "не таких"
Треба вірити, вірити. Просто це те, що лишилось.
І шукати тебе серед цих неримованих днів.
Поки щастя в руках, поки небо іще не розбилось,
Залишатися разом й тонути в полоні цих снів.
Треба вірити, чуєш? Лиш вірити в те, що все буде.
Просто йти вже вперед і тримати щастя за руку.
І зима ця ніколи, ніколи більш нас не забуде.
Ми ідемо, а поки навколо не чути й звуку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397677
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.02.2013
автор: Fairytale