Клен як рана

розливається  
по  схронах  
пам’яті  
життя  моє  
краєм  в  травах  
рос  де  грона  
верб  у  цвіті  
застає  
там  акацій  
цвіт  духмяний  
топіль  шепче  
ти  приходь  
одноногий  
клен  як  рана  
обійнять  тебе  б  
відтодь  
так  далеке  
і  близьке  ти  
вже  й  доріг  
туди  нема  
так  закотиться  
вже  решта  
в  захід  
рідна  кінема  
просто  все  
все  розумієш  
знаки  Вічності  
летять  
ще  вчимось  
порозумітись  
та  себе  й  других  
прощать          

29.01.2013р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397629
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2013
автор: Променистий менестрель