Я так боюсь почути постріл в груди,
Боюсь, що зараз мовиш коханню - ні.
Боюсь, що не знайду протиотрути,
Блукати буду - промінчиком в пітьмі.
Розвіє вітер пустирем надію..,
А у серці ніжність збуджена бринить.
Скубоче скроні, я ніяковію,
Біжить по тілу і жалить нерви хіть.
Заповнює собою простір вечір,
Лащиться погляд до тебе одного.
В душі здіймається гортанний клекіт,
Розкрий долоні та приголуб його.
01.02.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2013
автор: Валентина Ланевич