Болить душа…

Болить  душа...
1  куплет:
 Я  ледь  вже  стримуюсь,  душа  болить-болить
в  неспокій  кинулась,  віднайдена  моя  забута  мить.
 Коли  слова  долинули,  в  які  повірити  незміг
вакциною  надії  я  прошу  коли-коли
 щоб  все  стопилось  наче  сніг.  Колись  можливо  і  інакше  стане
та  коли  і  гадки  сам  немаю,  від  непорозумінь  вже  пяний
 та  все  ж  стою  поруч,  і  зустрічі  чекаю.  Небриті  щоки
ти  чомусь  мовчиш,  важко  й  одиноко,  чогож  тобі  не  вистачає?
 Назви  чого  немає!  Я  дам  тобі  це  обіцяю.  лиш  не  спалюй
те  що  так  плекали,  надії  на  майбутнє  колисали.
 І  багато  що  єднало,  ще  непізно,  у  відкритім  залі
змінити  тип  цієї  пісні,  я  один  пороржній  зал,  толкую  слухачам
 душі  канал.
Приспів:
 Пробач  мені  кохана  мила,  тебе  я  прошу,  чому  ж  ми  так  зробили
що  боїмось  поглянути  собі  у  очі.  А  я  так  хочу
 щоб  ти  до  мене  повернулась,  щоб  народила  сина-дочку
і  негаразди  всі  забулись.
 2  куплет:
Стараюсь  всім  чим  можу,  повір  не  граюсь  почуттями
 я  ж  так  хочу,  бути  із  тобою  моя  дама.  В  моїй  душі  усе  горить
полумям  пекучим,  навчи  мене  навчи,  бути  сильним  чомуж  ти  душу  мучиш.
 Скільки  уже  можна,  надіюсь  це  востаннє,  
ти  ж  знаєш  що  для  інших  в  почуттях  порожній,  холодні  ранки.
 Всю  ніч  не  міг  заснути,  згадав  коли  тобі  на  вірність  клявся
ти  ж  знаєш  що  з  тобою  хочу  бути,  завжди  чуєш  мила  завжди.
 Давай  забудем  все  що  було,  почнем  усе  спочатку
я  йду  тебе  шукати  поміж  люди,  складавши  сварки  попорядку.
 Які  усе  це  спричинили,  забудь  усе  погане  і  я  забуду
згадай  моменти  як  любили,  невтече  любов  від  нас  нікуди.  
 Приспів:
Пробач  мені  кохана  мила,  тебе  я  прошу,  чому  ж  ми  так  зробили
 що  боїмось  поглянути  собі  у  очі.  А  я  так  хочу
щоб  ти  до  мене  повернулась,  щоб  народила  сина-дочку
 і  негаразди  всі  забулись.
3  куплет:
 Багато  що  тримає,  спогади  обручка,  нехай  свіча  згорає
серця  ітак  любовю  бются.  Удруге  запалю  від  вітру  заховаю
 із  губ  твоїх  зітру  сльозу  і  скажу  що  кохаю.  І  світ  розквітне  знову
завдяки  тобі,  без  тебе  все  не  кольорове,  як  твій  не  чути  сьміх.
 Не  так  красиво  світять  зорі,  без  тебе  нецікаво,  не  так  гойдаются  хвилі  в  морі
без  тебе  все  невдало...  

10.09.2011р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397188
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2013
автор: Ель Демір