І наступа важка година,
Коли негода гілки гне.
Ялина стогне, мов людина,
Причини тому не збагне.
А вітер рве, гуде і свище,
Негода ще не відступила.
Немов важкезне топорище,
Гілки ламало наче крила.
Пронісся буревій зухвало.
І тиша - мов після погрому.
Про допомогу все кричало,
Тепер мовчить, бо впало в кому.
Життя в борні не зупинити,
Це серцем кожен відчуває.
Бо кожна гілка хоче жити.
Зернятком, впавши, проростає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397069
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2013
автор: Ukraine55