Боже, розплати шаленої,
Боже, шаленої мсти,
лютості всенаученної
нам на всечас відпусти!
Василь Стус
1
Колима саваном вкрила
І вся держава – Колима
Знедоленого України сина,
І він один й вона одна.
Така жорстока доля в світі
Того, хто з гідністю повстав,
Усіх борців і всіх поетів
Кого на бій сам Бог призвав.
«Благословляю твою сваволю
Дорого долі, дорого болю!»
2
Глас апостола в пустелі
Серед нездар і брехунів,
Катів, держиморд, фарисеїв,
Правда серед марнослів.
Йому дихнути не давали
В тюрмі, на волі, в засланні,
Зректись свого пропонували,
І катували на вогні.
«Благословдяю твою сваволю
Дорого долі, дорого болю!»
3
У сто дзеркал, усюди шпики,
Скрізь павутиння, назирці,
Тюремщиків побої, крики,
Трупарні і живі мерці.
Об розпач голову не бий,
Стезя твоя завжди єдина -
Жовта нива неба голубінь
А з ними - вільна Україна.
«Благословляю твою сваволю
Дорого долі, дорого болю!»
4
Ця Богом послана Голгофа
В шаленій пристрасті покор,
Холуї, садисти, живоглоти -
А він - всьому наперекір!
Його, вбиваючи, рятують,
Смерть освячує безсмертя -
Це все побачать і почують
Лиш в історичній круговерті.
«Благословляю твою сваволю
Дорого долі, дорого болю!»
5
Жив, любив, гірко боровся,
Терпів тортури, окрутенство,
І в Україну повернувся
В безсмертній славі і блаженстві.
Від неї везли, летів до неї -
Вона в антоновім вогні
Знедолила долею своєю
Кращого з своїх синів.
«Благословляю твою сваволю
Дорого долі, дорого болю!»
6
Убивця руку подає,
Ненависть в усмішці ховає,
І кров по краплі з нього п’є,
На лезо жили натягає.
Встигай за духом на розп’яття,
Бо тіло давно смерті просить
На хресті чи на багатті
Стокатівних, стоголосих.
«Благословляю твою сваволю
Дорого долі, дорого болю!»
7
З Аполлоном в колісниці,
На крилатому коні
Лине Мученик, мов птиця,
В українській стороні.
Месник Совісті глядить у вічі
Зрадливих муз, владних повій,
Соромить, що зраджували двічі,
Ганьбить, що зраджують постійно.
Благослови свою сваволю,
Дорого волі , з недолі у долю!
8
За кого ж ти розіп’явся?
Кому Україну кинув?
Розбрід тут розперезався,
Заїлись, мов свині.
Астрономічно роз’єднались стани,
Ідуть брат на брата,
Два українці – три гетьмани
Палять Соборну Хату.
Благослови свою сваволю,
Дорого волі, в дорогу долі!
9
Діти свої гірше чужих
Матір розпинають.
Боже, не дав добрих, то дай злих –
Хай їх покарають!
Дай нам розуму, звитяги
Державу творити.
Сімсот п’ятдесят літ ярмиги
За двадцять – не перекрити!
Благослови свою сваволю,
Дорого волі, в щасливу долю!
_________________________________________________
*За мотивами поезії Василя Стуса. Зібрання творів. Том 1 «Круговерть».
«Факт», К., 2007; Том 5 «Полімпсести» . «Факт», К., 2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397004
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.01.2013
автор: БГІ