Три тривоги – і днів, і ночей,
три тривоги – в тринозі печалі,
і в тумані буденних речей,
й в недомріяних мрій на причалі.
Перша ти – почорніла від бід,
Рідна земле, країно козацька.
Перевівся уславлений рід,
чи пропала звитяга юнацька?!
Доки будем плекати ярем*,
доки будем вклонятись батию*,
і вкраїнок давати в гарем –
не свята нас Покрова покриє,
а ганьба(!) і зневага за те,
що удома до рабства готові,
що даєм осквернити святе
шолудивому, підлому псові!..
Три тривоги на триста безсонь...
Друга ти – рідне слово з колиски,
що в молитві зімлілих долонь,
і збезчещене в підлому писку.
Ми без тебе загинем в собі,
ми не будемо більш українці.
Україна без тебе в журбі
на обірваній часом сторінці.
Ти, небого, тривога з тривог,
бо без тебе немає народу.
І кладе на вуста тебе Бог,
щоб співці прорікали свободу!
Три тривоги – як Трійця розпук...
Третя ти – наша Пам'ять забута.
Стільки сліз і заломлених рук,
що не всі пам`ятали про КРУТИ,
СМЕРТЬ ГОЛОДНУ, ГЕРОЇВ УСІХ,
ДНІ ЧОРНІШІ ВІД ЧОРНОЇ НОЧІ,
і ПЕКЕЛЬНІ ГОЛГОТИ ДОРІГ...?!
Як ми Совісті глянемо в очі?..
Що ж ми дітям у спадок дамо?
Власну ницість, байдужість, лакейство?!...
Білозубо всміхайся, Пітьмо, –
розрослося твоє фарисейство!
Ми звертаємо в Лети* русло,
чи у Стікс* занесуть нас вітрила?!.
ТРИ ТРИВОГИ, що стало б на трьох –
ТРИЗУБ МІЙ, проти ворога сила.
Й поки в душу, мов дужі вітри,
ТРИ ТРИВОГИ всилятимуть пімсту,
надихатимуть гори й степи
на звитяги нові УКРАЇНСТВО.
*ярем – тобто подібних Яремі Вишневецькому – катові власного народу, що був онуком засновника Запоріжської Січі Дмитра (Байди) Вишнивецького.
*Батий – монгольський завойовник, перед яким мусили вклонятись руські князі.
*Лета – міфічна річка забуття в потойбіччі. В народі кажуть: "Як в лету кануло, тобто коли щось пропало.
*Стікс – міфічна річка, якою в потойбіччі Харон перевозив душі мертвих в царство Аїда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396608
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.01.2013
автор: Олександр Букатюк