«Не пара, ой яка ж не пара», -
Зітхали люди за спиною.
Вона той шепіт відчувала
І никла долі головою.
А він – чубатий, гарний красень –
За нею у вогонь і воду,
Бо покохав (чим ще поясниш?)
Її – непоказну на вроду.
Він так кохав свою «непару»,
Що стихли шепіт, пересуди.
Були вони найкраща пара,
І вгомонились врешті люди.
2001р. Надія Таршин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396425
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2013
автор: Надія Таршин