Я звикла, та все ж так бракує катастрофічно
Цих слів і піврим, і дощів, й, мабуть, трохи тебе.
З тобою б лишилась, думаю, навіть навічно.
З тобою би більш не губила ніколи себе.
Я звикла, що ти таки йдеш. І знаю: так треба.
Та досі ще пишу одвічні листи в нікуди.
Без тебе у місті, насправді, замало неба.
Я просто дивлюся на твої осінні сліди.
Я звикла, та повертаюсь до вічної теми,
Хоч вкотре втрачаю слова і, напевно, себе.
Не знаю, що далі, лиш вгадую завжди, де ми.
Та досі бракує дощів, а найбільше - тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396310
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.01.2013
автор: Fairytale