* * *
Пам’ятаю я тебе дівчам:
як же гарно вигравали очі!
Як же щастя спрагле серце хоче!
Хай же сяє трепетна свіча.
Як же ти буяла, не моя!
В різні боки полетіли стріли…
Літ минуло ген. І от ми стрілись
пити меду дикого роя.
Про життя розмова повелась,
суджене ніяк не оминути.
Трапиться що далі – не збагнути.
О жадана, ти мені збулась!
Думку обривали почуття,
серденько не можна одурити.
Ой, не все словами говорити…
Тож злітаймо ще – до забуття!
Довго-довго доля нас вела,
зігрівала й часто обпікала.
Відчуваю, ти мене чекала.
Віддала себе. Мене взяла.
А ти будь моєю назавжди!
Ми страшенно скучили обоє.
Врешті, ми зустрілися з любов’ю.
Не прощаюсь. Сподівайся й жди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396195
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2013
автор: Олександр ПЕЧОРА