Відцвіли магнолії пахучі,
Заблукався листопад в садах,
Швидко ж моя молодість квітуча
Загубилась в зоряних світах.
Із життя вже й осінь відступає,
Голубий темніє небозвід,
А життя, здавалося, безкрає
Заверша до фінішу прихід.
А в краю, де верби зеленіли,
Де широкий луг і синь ріки,
Там батьків видніються могили,
І гора із хатою пуста.
І вже юні йтимуть вслід за нами,
То вже наші внуки і сини,
Віддаль та десятками роками,
Бо у них початок лиш весни.
І кому цвісти, кому старіти,
Кожному відведено свій час,
А зів`ялі чи пахучі квіти
Є пересторогою для нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395973
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2013
автор: Анатолій Сулим