Серце не плаче на кінчиках пальців,
Нігтями ріже так лагідно спину,
Сонце прокинулось виспалось вранці,
Я лише промінь що кожну хвилину,
Дихає, плаче з обіймами вітру,
Падає в небо, летить в невагомість,
Я побіжу, побіжу на край світу,
Там у криниці я вип`ю свідомість.
Знаю, з любові там пахнуть дерева,
Квіти вінками живуть все життя,
Запах коштовний знайду я для себе,
Поглядом вічності, стане ім`ям.
Пам`ять, у всесвіт, не зникне ніколи,
Каплі води напувають вогні,
Сила думок у матерії мови,
Вся ця безмежність належить мені.
25.01.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395388
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2013
автор: КРІПАКОС